Створення відеокліпів і відеоефектів

Для створення відео кліпів використовують відеоредактори.

Відеокліп, або кліп (від англ. clip— частина фільму або невеликий відеоролик, що супроводжує музичний твір) — коротка за тривалістю частина відео.

Відеоредактор— це програма, яка містить набір інструментів, за допомогою яких опрацьовують відеофайли на комп’ютері.

Різні відеоредактори мають різний набір вказівок та інструментів для опрацювання відеофайлів. Якщо на комп’ютері необхідно опрацьовувати відео, то він має відповідати таким мінімальним системним вимогам: процесор по тужністю не нижче ніж 600 МГц (наприклад, Intel Pentium III, AMD Athlon тощо), 128 Мбайт ОЗП, 2 Гбайти вільного простору на диску, наявність пристрою звукозапису (для запису звуку із зовнішніх джерел) та пристрою відеозапису (для запису відео із зовнішніх джерел). Основною вимогою для можливості перенесення відео з відеокамери є наявність роз’єму FireWire, карти відео захоплення або відеовходу на відеокарті.

До складу операційної системи  Windows XP входить відео редактор WindowsMovieMaker. Працюючи з ним, можна видаляти зайві кадри з відеозапису, розташовувати відеофрагменти в будьякій послідовності, додавати музичні файли, голосовий супровід, титри тощо.

Існують також інші відеоредактори, зокрема MSProducer, Adobe After Effects, Adobe Premiere, PinnacleStudio, Ulead VideoStudio, VirtualDub тощо.

На зміну програмі WindowsMovieMaker в опера ційній системі Windows Vista було створено відеоредактор Windows Live Movie Maker.

За допомогою відеоредактора створюється проект — файл, що містить відомості про порядок розташування та час відтворення зображень, аудіо та відеокліпів, відеопереходи, відеоефекти, назви, титри тощо.

Після збереження проекту його файл можна відкрити пізніше за допомогою відеоредактора та внести в нього зміни. Проекти, створені у WindowsMovieMaker, мають розширення mswmm.

Готовий проект може бути збережений як фільм — відеофайл у відповідному форматі, наприклад WMV. Фільм можна зберегти на комп’ютері чи компакт-диску, відправити електронною поштою чи розмістити в Інтернеті.

Програма Windows MovieMaker?

Крім стандартних елементів вікна, зокрема рядка меню та панелі інструментів, вікно відеоредактора Windows MovieMaker містить також спеціальні елементи для відеоредакторів.

Не всі елементи одночасно відображаються у вікні. Залежно від етапу роботи з відеокліпом можна використовувати такі елементи:

• панель Операцій з фільмами (1), що подає вказівки, найбільш використовувані під час створення відеокліпу;
• панель Збірок (2), на якій відображаються збірки імпортованих мультимедійних об’єктів і колекції відеоефектів та відеопереходів;
•  панель Вмісту (3), на якій відображаються кліпи, що входять до обраної збірки;
•  вікно Попереднього перегляду (4), яке використовується для перегляду як окремих кліпів, так і всього проекту перед збереженням,
• область, в якій створюються і монтуються проекти, що може відображатися у вигляді Аркуша розкадрування (5) або Шкали часу (6).

Збірка — це сукупність вихідних мультимедійних об’єктів, що використовується під час створення фільму.

Мультимедійні об’єкти — зображення, аудіо та відео кліпи — додаються до збірок з відповідних файлів або з камери.

Аркуш розкадрування використовується для перегляду та зміни послідовності кліпів проекту, перегляду доданих відео ефектів та відео переходів. Аудіо кліпи, додані до проекту, не відображаються на Аркуші розкадрування, вони відображаються на Шкалі часу. За допомогою шкали часу можна переглядати та налаштовувати часові параметри кліпів проекту. За допомогою кнопок на шкалі часу можна виконувати такі операції, як зміна вигляду проекту, збільшення чи зменшення деталей проекту, запис звукового супроводу, налаштування рівня звуку тощо.

Керувати зовнішнім виглядом вікна можна за допомогою вказівок меню Вигляд або відповідних кнопок на панелі інструментів чи на Аркуші розкадрування/Шкалі часу.

Додавання мультимедійних об’єктів Збірок

Відеокліп, що створюється за допомогою Windows MovieMaker, може містити відеофрагменти, аудіозаписи та статичні зображення.

Для додавання до проекту мультимедійних об’єктів, що зберігаються у файлах, можна виконати вказівку Файл/Імпорт до збірок або скористатися вказівками з панелі операцій з фільмами, що містяться в розділі Запис відео: Імпорт відео, Імпорт зображень, Імпорт звуку або музики.

Програма Windows MovieMaker не зберігає в проекті копію імпортованого файла — створюється кліп, що посилається на вихідний файл. Тому після імпорту файлів до проекту не слід переміщувати, перейменовувати чи видаляти вихідні файли.

Під час імпортування кожного відеозапису автоматично створюється нова збірка, ім’я якої збігається з назвою імпортованого файла. Крім того, якщо підчас імпортування відео у діалоговому вікні Імпорт файла встановлено прапорець Створити кліпи для файлів відео (7), програма  Windows MovieMaker автоматично розбиває відеоматеріал на відеокліпи — фрагменти, що мають різний час відтворення. Такий поділ на кліпи  полегшує процес редагування під час монтування фільму, оскільки користувач може враховувати ключові точки відеозапису і редагувати лише окремі його частини.

Аудіофайли та зображення імпортуються до збірки, що обрана на панелі Збірки.

Формати файлів, які можна імпортувати до програми Windows MovieMaker

Файли не всіх мультимедійних форматів можна імпортувати до проекту Мультимедійні файли.

Розширення файлів, які можна імпортувати до проекту:

Відеозаписи asf, avi, m1v, mp2, mp2v, mpe, mpeg, mpg, mpv2, wm і wmv

Аудіозаписи aif, aifc, aiff, asf, au, mp2, mp3, mpa, snd, wav і wma

Зображення bmp, dib, emf, gif, jfif, jpe, jpeg, jpg, png, tif, tiff і wmf

У випадку, якщо мультимедійні об’єкти збережені у форматах, що не підтримуються програмою Windows MovieMaker, для використання в проекті їх слід спочатку конвертувати до одного з мультимедійних форматів.

Створення проекту за допомогою майстра

Першим кроком у створенні проекту є формування збірки матеріалів, що будуть використовуватися.

За допомогою майстра можна швидко створити фільм на основі обраних кліпів. Для застосування майстра мають виконуватися такі умови:

·         збірка чи кілька кліпів мають бути виділені на панелі Збірки або панелі Вмісту,

·         час відтворення обраного відео та/чи зображень має бути не менше ніж 30 с; якщо фільм міститиме аудіозапис, то час його відтворення також має бути не менше ніж 30 с.

Для створення проекту за допомогою майстра можна скористатися одним із способів: вибрати в меню вказівку Сервіс/Автофільм або на панелі Операцій з фільмами в розділі Монтаж фільму вибрати вказівку Створення автофільму. Далі в області Вибрати вид монтажу автофільму слід вибрати один з можливих видів, у разі потреби ввести назву фільму, вибрати звук або фонову музику та вибрати посилання Готово, можна монтувати фільм.

Розділення відео кліпу на два

Під час імпортування відеозапису автоматично утворюються відео кліпи, які інколи потребують додаткового редагування: поділу на кілька частин, об’єднання кліпів чи приховування початку чи кінця кліпу.

Час відтворення деяких кліпів достатньо великий. Якщо потрібно видалити кадри чи додати відео переходи в середині кліпу, то кліп можна розділити. Поділ кліпу на два відбувається саме в тому місці кліпу, де потрібно. Для цього слід виділити кліп на панелі Вмісту або Аркуші розкадрування/Шкалі часу та розпочати його відтворення у вікні Попереднього перегляду  за допомогою відповідної кнопки або вказівки меню  Відтворення/ Відтворити кліп. У тому місці кліпу, де його потрібно розділити, слід Призупинити кліп та натиснути кнопку Розділення кліпу на дві частини на поточному кадрі або виконати вказівку Кліп/Розділити.

Об’єднання кількох відеокліпів

Windows MovieMaker надає можливість об’єднувати два чи кілька суміжних відео кліпів, тобто таких відео кліпів, які були відзняті разом і продовжують один одного. Об’єднання кліпів зручно виконувати, якщо в збірці утворилося кілька коротких відео кліпів, в які не потрібно вносити змін, і після об’єднання вони можуть бути використані як один кліп.

Об’єднання суміжних кліпів можна виконати на панелі Вмісту або на Аркуші розкадрування/Шкалі часу. Для цього слід виділити потрібні відео кліпи та виконати вказівку меню Кліп/Об’єднати або вказівку Об’єднати з контекстного меню виділених кліпів.

Приховування початку чи кінця відеокліпу

Кліпи можуть містити фрагменти, які не потрібно відтворювати у фільмі. Якщо такі фрагменти розташовано на початку чи наприкінці кліпу, їх можна приховати — «обрізати» початок чи кінець кліпу.

Це можна зробити на Шкалі часу. Кожен виділений кліп має початкову точку монтування та кінцеву точку монтування. Під час наведення вказівника мишки на точки монтування його вигляд змінюється на двонапрямлену червону стрілку, при цьому можна натиснути ліву клавішу мишки і виконати протягування, що дозволить «обрізати» кліп.

Під час приховування частин кліпу дані не видаляються з матеріалів джерела. За потреби в подальшому можна видалити встановлені точки монтування та повернутися до вихідної довжини кліпу.

Додавання відеоефектів до кліпів

Іноді реалізувати задум автора допомагають відео ефекти, які можна додавати до кліпів. Наприклад, можна збільшити чи зменшити швидкість відтворення окремого кліпу, застосувати ефекти «старого фільму», ніби за писаного на плівці, відтворити кліп у чорно-білому вигляді тощо.

Перелік усіх доступних відео ефектів можна побачити на панелі Вмісту, якщо відкрити збірку Відео ефекти на панелі Збірка або зі списку збірок на панелі інструментів. Перелік відео ефектів також буде відображений на панелі Вмісту, якщо на панелі Операцій з фільмами  в розділі Монтаж фільму вибрати вказівку Перегляд відео ефектів.

Перш ніж застосувати певний відео ефект до кліпу, доцільно переглянути, як він впливатиме на відтворення. Для цього достатньо виділити відео ефект на панелі Вмісту та відтворити його у вікні Попереднього перегляду.

Щоб додати до кліпу обраний відео ефект, його слід перетягнути лівою клавішею мишки на потрібний кліп на Аркуші розкадрування або Шкалі часу.

Дізнатися, на які з кліпів накладено відео ефекти, допоможе позначка на ескізі кліпу на Аркуші розкадрування чи Шкалі часу — зірочка синього кольору.

Додавання відеопереходів між кліпами чи зображеннями

Аналогічно до використання анімаційних ефектів зміни слайдів у комп’ютерних презентаціях, під час створення фільму можна додавати відео переходи між окремими кліпами. Перелік відео переходів міститься в збірці Відеопереходи.

Відобразити його на панелі Вмісту так само, як і відео ефекти, можна різними способами.

Додавати відео переходи до проекту зручно на Аркуші розкадрування — для цього достатньо перетягнути лівою клавішею мишки потрібний відео перехід на прямокутник, що розміщений між кліпами.

Додати відео перехід можна також і на  Шкалі часу — в такому випадку слід перетягнути обраний відеоперехід на межу між кліпами.

Створення назви й титрів

Використовуючи назви й титри, можна додати до проекту назву фільму, пояснення чи коментарі до окремих кліпів, титри наприкінці фільму з відомостями про авторів, використані матеріали тощо.

Щоб додати назви чи титри, можна виконати вказівку Сервіс/Назви й титри або на панелі Операцій з фільмами в розділі Монтаж фільму вибрати посилання Створення назв і титрів.

У вікні Де додати назву? слід обрати один із можливих варіантів вставляння назви чи титрів. Далі пропонується ввести потрібний текст та, за потреби, змінити деякі параметри форматування тексту та анімацію.

Вибір посилання Готово завершує створення назви чи титрів, для яких можуть бути використані окремі кадри, що містять назву фільму, назву кліпу чи титри в кінці фільму, або ж назву кліпу можна додавати до наявного кліпу.

Додавання музичного супроводу

та налаштувати часових параметрів відео та аудіо

Відеозаписи, записані на відеокамеру чи імпортовані з файлів, можуть містити й звук. У випадку, якщо відеозапис ще не містить звуку або не потрібно відтворювати наявний звук, можна додати до відеокліпу інший музичний супровід або звуковий коментар.

Шкала часу, крім доріжки Відео, містить також доріжки Звук та Звук або музика, до яких можна додавати аудіокліпи чи звуковий коментар.

Дуже рідко трапляється ситуація, коли тривалість відео та аудіо однакові, тому потрібно налаштовувати часові параметри. Отримати відеозапис чи аудіокліп потрібної тривалості можна різними способами: приховати початок чи кінець певних відео чи аудіокліпів, застосувати відеоефекти Прискорення, у два рази або Уповільнення, у два рази відповідно для зменшення чи збільшення тривалості кліпу, додати до відеокліпу назви, титри чи додаткові зображення тощо. Тривалість відображення зображень та відеопереходів можна змінювати на Шкалі часу або за допомогою відповідних параметрів, що задані за замовчуванням.

У випадку, якщо аудіозапис, розміщений на Шкалі часу, буде відтворюватися не повністю, до нього можуть бути застосовані ефекти Поява або Зникнення. Для цього можна скористатися вказівкою Кліп/Аудіо або контекстним меню аудіокліпу на Шкалі часу. Крім того, для аудіокліпу можна регулювати гучність відтворення звуку чи вимикати звук, який не потрібно відтворювати.

Збереження створеного відео кліпу у форматі відео

Після завершення роботи над проектом можна зберегти готовий відеокліп як фільм у форматі відео. Для цього слід виконати вказівку Файл/Зберегти файл фільму, виконання якої запускає  Майстер збереження фільмів. Залежно від того, де потрібно зберегти фільм, може бути обраний один із запропонованих варіантів. На наступних кроках роботи Майстра збереження фільмів пропонується вказати ім’я файла та параметри, що впливають на якість відео та обсяг файла, але можна не змінювати параметри, запропоновані за замовчуванням.

Додавання коментарю у вигляді голосового супроводу

За допомогою вказівки  Кліп/Шкала часу мовленнєвого супроводу або відповідної кнопки на Шкалі часу можна записати голосовий коментар з описом подій, що відображаються у відеозаписі.

Перед початком запису звукового коментаря слід відобразити Шкалу часу та встановити індикатор відтворення у місце відеозапису, де потрібно почати коментар, але в цьому положенні доріжка Звук чи Звук або музика має бути порожньою.

У вікні Шкала часу мовленнєвого супроводу за потреби можна встанови  ти додаткові параметри та натиснути кнопку Запустити. У процесі запису коментаря у вікні Попереднього перегляду відображається відеозапис, що дає змогу синхронізувати коментар з відео. Для завершення запису слід натиснути кнопку Зупинити, далі буде запропоновано ввести ім’я файла, до якого буде записано коментар.

За замовчуванням створений аудіофайл зберігається у форматі WMA у папці Мої документи\Мої відеозаписи\Мовленнєвий супровід.

Записаний коментар автоматично імпортується до поточної збірки та додається до доріжки Звук чи Звук або музика з того місця, де почався запис.

Принципи роботи електронної пошти

Основні поняття про електронну пошту.

Електронна пошта – це універсальна служба Інтернету чи локальних мереж, яка дає змогу користувачам обмінюватись листами-повідомленнями.

Під час пересилання інформації у мережі один комп’ютер робить запит (комп’ютер-клієнт) , а інший – надає відповідь (комп’ютер-сервер).

Щоб надсилати чи отримувати електрону пошту, користувач має створити на сервері поштову скриньку.

Усі поштові скриньки зберігаються на сервері у поштовій базі даних.

Створивши скриньку, користувач застосовує програму-клієнт, щоб написати листа й відправити повідомлення адресатові. Далі листом опікується програма-сервер, яка забезпечує доставку листа до поштової скриньки адресата. Якщо доставити листа неможливо користувач отримує відповідне повідомлення.

На комп’ютерах користувачів для отримання послуг електронної пошти встановлюють спеціальні програми – поштові клієнти, які призначені для підготовки, відправлення, отримання та опрацювання електронних листів, що передаються службою електронної пошти.

Поштові клієнти належать до прикладних програм загального призначення.

Переваги електронної пошти:

-          вона безкоштовна або недорога

-          обсяг листів може бути досить великим (він обмежений лише пропускною здатністю ліній пересилання, а також простором на сервері, який надають скринці)

-          доставка зазвичай відбувається протягом декількох хвилин

-          висока надійність доставки

-          відстань пересилання і країна доставки не мають значення

-          марку клеїти не треба

-          щоб захистити лист від сторонніх осіб, можна застосувати різні способи шифрування тексту та електронний підпис

Користуючись електронною поштою можна:

·         створювати та надсилати звичайні повідомлення чи повідомлення з приєднаними файлами одній  або відразу групі осіб;

·         переадресовувати отриману  пошту   іншим особам;

·         зберігати  та удосконалювати повідомлення-чернетки, які ще не готові для відправлення;

·         створювати і застосовувати електронну адресну книжку з контактними адресами осіб чи організацій;

·         сортувати та фільтрувати вхідні листи за встановленими правилами;

·         видаляти електронні листи.

Для пересилання повідомлень використовують протоколи електронноїпошти:

РОР3 – визначає правила пересилання поштових повідомлень від поштового сервера до комп’ютера користувача;

SMTP – визначає правила пересилання поштових повідомлень від комп’ютера користувача до поштового сервера або між поштовими серверами;

IMAP – протокол призначений для роботи з вхідними листами однак забезпечує додаткові функції: обробку листів безпосередньо на сервері, пошук листів на сервері,  підтримку багатоклієнтського доступу.

Адреса електронної поштової скриньки.

Для доступу до своєї електронної скриньки необхідно пройти аутентифікацію .

Аутентифікація – це процес розпізнавання користувача сервером  за логином і паролем.

Логин – це оригінальна назва яка ідентифікує користувача на конкретному поштовому сервері. Логин вводиться латинськими символами і цифрами, з-поміж інших символів допускаються лише  «.»,  «_»,  «-».

Пароль – це секретна комбінація літер і цифр яка оберігає користувача від стороннього доступу.

Логін і пароль утворюють обліковий запис користувача на конкретному сервері. Процес реєстрації користувача називають створенням облікового запису або акаунту.

Кожна електронна поштова скринька має  унікальну адресу.

Адреса електронної пошти – це текстовий вираз, який однозначно визначає шлях до деякої електронної скриньки.  Електронна адреса складається з двох частин відокремлених символом «ет» @:

логин@домен

Структура та властивості електронного листа.

Електронний лист має схожу структуру до поштового  листа: заголовок листа, тіло листа яке містить текст повідомлення, прикріплені файли.

Заголовок листа містить службові дані, які потрібні для забезпечення доставки листа адресату, та складається з кількох полів:

-    від  - поле для введення адреси відправника;

-  кому – поле для введення адреси електронної поштової скриньки одержувача; можна ввести кілька адрес одного або кількох одержувачів;

-    копія – поле для введення адрес інших одержувачів листа, дані яких будуть відому іншим адресатам;

-    прихована (прихована копія) – поле для введення адрес одержувачів дані яких не будуть повідомлені іншим адресатам;

-    тема – поле для введення короткого опису  змісту повідомлення;

-    приєднати – поле з повідомленням про файли прикріплені до  листа та інше 

Тіло листа містить безпосередньо текст повідомлення адресата. У ході оформлення листа можна змінювати значення властивостей символів та абзаців тексту, застосовувати кольоровий фон, вставляти горизонтальну розділову лінію, гіперпосилання та зображення. Користувач може розробити текст власного підпису який буде автоматично додаватися до листа.

Властивості електронних листів:

-                кодування – визначає таблицю кодів, яка використовується під час написання листа

-                важливість – характеризує зміст листа. Значення встановлює відправник, важливість може бути висока, звичайна, низька.

-                Прочитаний – визначає чи був лист відкритий одержувачем, значення властивості прочитаний, не прочитаний.

-                Наявність вкладень – визначає чи має лист прикріплені файли, значення властивості – має вкладення, не має вкладення

Залежно від значень властивостей і на основі заданих користувачем правил листи розподіляються в різні папки.

Етикет електронного спілкування.

Етикет – слово означає манеру поведінки.

Нетикет – етикет електронного спілкування.

Головні принципи нетикету відповідають етичним нормам ділового і світського спілкування: взаємна ввічливість, такт, невимушеність, розумність, обов’язковість (дотримання домовленостей).

Під час електронного листування слід дотримуватись етикету електронного листування:

- Зазначайте тему свого листа

- Не пишіть весь текст листа великими літерами

- Не зловживайте позначкою високою важливістю листа

- Не надсилайте в листах оголошень та реклами

- Великі тексти відсилають у приєднаних файлах

- Повідомляйте адресата які файли додаєте до листа.

- Текст повідомлення має складатися з трьох частин: привітання, основного тексту, підпису

- Перевіряйте правопис тексту

- Не надсилайте повідомлень зміст яких може образити одержувача.

Для відображення емоцій у листі використовують спеціальні стандартні символи – емотикони, або їхні графічні відповідники – смайлики.

Правила безпеки під час користування електронною поштою.

• Ніколи не відкривайте прикріплені файли отримані в листах від невідомих осіб, такі листи рекомендується видаляти 
• Ставтеся критично до вмісту отриманих листів. Не все що в них наведено є правдою
• Не відповідайте на листи, що приходять від невідомих осіб, ви підтверджуєте існування адреси, що дає змогу надсилати листи зі спамом.
• Не наводьте в листах приватні дані  про себе та свою родину, якщо особисто не знайомі з адресатом
• Не  повідомляйте пароль від поштової скриньки стороннім особам
• Не реагуйте на листи де вас повідомляють про виграш призів , грошових сум тощо.

Комп’ютерна публікація

Публікація  — це оприлюд­нення деяких відомостей. Цим терміном називають також єдину за формою та вмістом опубліковану роботу.

Технології не стоять на місці, і з тими завданнями, для вирішення яких ще пару років назад доводилося звертатися в друкарні або спеціалізовані центри, зараз цілком можна впоратися самому за допомогою домашнього ПК. Досить лише встановити відповідне ПО, і ваш комп'ютер миттєво перетвориться в персональну домашню друкарню не поступливу професійним побратимам. На сьогодні  більшість публікацій  створюють,  редагують  і форматують, використовуючи  комп’ютерні  програми,  зокрема,  текстові  редактори  та процесори. В такому випадку вживають термін комп’ютерна публікація.

За способом розповсюдження публікації можна поділити на друковані та електронні.

Розрізняють такі друковані видання: книжки, журнали, брошури, газети, буклети,  листівки  тощо.  Кожне  з  них  має  своє  призначення,  автора  ма­теріалу і відповідно — певну структуру, формат видання та правила розповсюдження.

Бюлетень – коротке офіційне повідомлення, збірка актів або періодичне видання, яке містить повідомлення з певного кола питань. Як правило, бюлетень має титульну і заключну сторінки та одну чи кілька сторінок між ними.

На титульній сторінці розміщується заголовок бюлетеня (містить дані про видавця, девіз, емблему, номер та дату випуску). Основне місце титульної сторінки займає перша (головна стаття). На титульній сторінці може бути розміщено своєрідний зміст бюлетеня.

На заключній сторінці бюлетеня містяться дані про редакторів та дизайнерів, деяка службова інформація (наклад, реквізити друкарні, тощо).

На кожній сторінці може бути розміщено кілька статей. Матеріал статей розміщується в кілька колонок. Кожна колонка – напис, що називається текстовим полем. Текстові поля однієї статті зв’язані між собою (тобто текст може починатись на одній сторінці, а закінчуватись на іншій). В текстових полях можуть розміщуватись графічні зображення.

Бюлетені можна створювати на основі шаблонів. Текстове поле можна наповнювати набираючи в нього відповідний текст, а можна скористатись буфером обміну. Форматування текстового поля виконується аналогічно до форматування тестів в інших програмних продуктах MS Office. Якщо частина тексту не вміщується у вказане текстове поле, то під полем буде виведено відповідну позначку. Необхідно або вилучити частину тексту, або зменшити розмір шрифту, або зв’язати дане текстове поле з іншим, щоб текст, що не вмістився, перетік до неї.  Для зв’язування текстових полів в одну статтю використовується відповідна кнопка на панелі інструментів. Вона зв’язує два текстових поля. Для переходу від одного зв’язаного поля до іншого використовуються відповідні кнопки у верхній та нижній його частинах.

Фотографії та рисунки в публікації прийнято підписувати. Для створення нового підпису під графічним об’єктом слід скористатись інструментом Напис, вказати місце розміщення напису і ввести текст. Після створення напису його слід згрупувати з фотографією чи малюнком, застосувавши інструмент Групування.

Буклет – публікація, виготовлена на одному аркуші та складена згинанням у кілька сторінок так, що її можна переглядати, не розрізаючи сторінок. Як правило, буклет складається з одного аркуша формату А4, розміщеного в альбомній орієнтації та розділеного на три частини. Друк буклету виконується, як правило, з обох сторін аркуша. Буклет повинен містити невеликі за обсягом фрагменти тексту, які точно передають основні дані про об’єкт, а також фотографії і рисунки, що ілюструють ці дані.  До такого виду друкованої продукції найчастіше звертаються туристичні агенції, виробники промислових і продовольчих товарів, організації та установи у рекламних цілях, в період  відзначень ювілеїв,  подій  чи  проведення  інших  знакових  заходів. 

 Інформаційний  бюлетень — видання, яке випускається з метою інформування з певних питань цільової групи людей, спеціалістів або інших користу­вачів.  Інформаційний  бюлетень,  як  правило,  складається  з  підбірки актуальних тематичних відомостей, оформлених у вигляді статей.

  Програм для облаштування невеликої домашньої друкарні на чолі із звичайним принтером немало. 
Microsoft Publisher входить до складу офісного пакету від Microsoft. Можливості програми практично безмежні: окрім друкарських проектів сюди потрапили шаблони веб-сайтів, химерних електронних листів набір макетів для різних заходів і багато що інше.

MS Publisher - це спеціалізований пакет для створення маркетингових матеріалів, що містять графічні і мультимедійні компоненти. Вбудовані в програму майстри дозволяють без проблем і втрат часу підготувати веб-сторінку, барвисто оформлений рекламний лист, наклейку на компакт-диск, рекламний проспект, обкладинку для брошури, календар, бланк або листівку. 

Інтерфейс програми MS Publisher.

Після завантаження програми відкриється її вікно, інтерфейс якого має багато спільних елементів з рештою програм Microsoft Office.

У вікні програми ліворуч знаходиться Область завдань у вигляді окремої панелі (містить команди, що часто використовуються. Її розташування та невеликі розміри дають змогу застосовувати ці команди, не припиняючи роботу над файлами).

Макети публікацій.

В Області завдань вибирають один з макетів публікації:

 1. Публікація для друку (Публикации для печати) містить шаблони основних видів публікації використовується для швидкого створення макету публікації;

2. Веб-вузли та електронна пошта (Веб-вузлы и электронная почта) призначена для створення веб-сайту чи веб-публікацій, які планується відправити як повідомлення електронною поштою;

3. Набори макетів (Набори макетов) містить впорядковані за кольоровим рішенням макети публікацій;

4. Пусті публікації (Пустые публикации) використовується для створення власного макету публікації.