Анімаційні ефекти в презентаціях

Анімація - це спеціальний відео- або аудіоефект, який можна додати до тексту або до певного об'єкту (картинки, фотографії). Наприклад, можна створити такий ефект при якому кожне слово в списку буде "вилітати" на слайд або можна додати звук оплесків, які прозвучать при появі малюнку.

Анімація на слайдах додається з метою підкреслити ті чи інші моменти на слайді, подати матеріал в різному вигляді, зробити презентацію цікавою та інтерактивною. Створюючи анімаційні ефекти можна користуватись вже готовими шаблонами ефектів.

Схема анімації – це готовий відеоефект, який додається до об’єкта на слайдах.

 Для відкриття цих шаблонів необхідно в меню Показ слайдов (Показ слайдів) вибрати команду Настройка анимации (Налаштування анімації).

Щоб додати до будь-якого об'єкту анімації необхідно його виділити (клацнути по ньому 1 раз) та вибрати кнопку Добавить ефект (Добавити ефект), що знаходить в правій частині програми (в області задач).

До розташованих на слайді об'єктів можна застосувати такі види анімацій:

Вход (Вхід). Цей ефект визначає спосіб появи об'єкта на слайді.

Выделение (Виділення). Ефект, який дає можливість акцентувати увагу на певному об'єкті.

Выход (Вихід). Ефект визначає, яким способом об'єкт буде зникати зі слайду. Для більшості об'єктів ефект такого типу не використовується.

Пути перемещения (Шляхи переміщення). Дає можливість вказати шлях, вздовж якого буде переміщуватись об'єкт.

Ефекти анімації можна додавати як до тексту так і до малюнків.

Додавання анімації до об’єкта слайда презентації:

• активізувати об’єкт;
• із списку області завдань вибрати «Настройка анімації»;
• натиснути кнопку «Додати ефект»;
• із списку вибрати тип анімаційного ефекту;
• в наступному списку вибрати вид ефекту. Для більшого вибору у цьому ж вікні слід натиснути на пункті «Інші ефекти…».

Додавання звукового супроводу:

• в області завдань у полі «Порядок виконання анімації» вибрати необхідний об’єкт;
• відкрити список команд, вибрати пункт «Параметри ефектів»;
• в діалоговому вікні, що з’явиться, активізувати вкладку «Ефекти»;
• в полі «Звук» вибрати підходящий звук.

Для накладання музичного твору на всю презентацію або її частину потрібно виконати команду  «Вставка»→«Фільми та звук» → …

Для налаштування ефекту зміни слайдів необхідно: 

• виконати команду «Показ слайдів» → «Зміна слайдів…»;
• в області завдань «Зміна слайдів» вибрати ефект зміни;
• встановити параметри та переглянути результат.

Приклад додавання анімації:

Стильове оформлення презентації

Незважаючи на те, що дизайн – це творчий процес і, як більшість інших творчих процесів, сильно залежить від індивідуальності автора, його таланту, усе ж таки він базується на ряді принципів, дотримання яких дає змогу створювати якісні продукти. Для успішної реалізації завдань дизайну необхідно дотримуватися законів композиції, колористики та ергономіки:

•  композиція  – наука про узгодження складових об’єкта для надання йому зовнішньої приваб-ливості та функціональності, а також і результат такого узгодження;
•  колористика – наука про колір, його властивості, особливості сприйняття кольорів людьми різних вікових і соціальних категорій тощо;
•  ергономіка – наука про ефективність використання людиною пристроїв, засобів, інструментів на осно-ві врахування особливостей побудови та функціонування людського організму.

Їх вимоги визначають основні принципи дизайну будь-яких об’єктів, у тому числі презентацій і їхніх складових – слайдів.

Композиція презентації 
- Стимулюючі (теплі) кольори сприяють збудженню й діють як подразники (за спаданням інтенсивності впливу: червоний, оранжевий, жовтий)
- Деінтегруючі (холодні) кольори заспокоюють, спричиняють сонливий стан (у тому самому порядку: фіолетовий, синій, блакитний, сирьо0зелений, зелений).
- Нейтральні кольори: світло-рожевий, жовто-зелений, коричневий.
- Поєднання двох кольорів – кольору знака й кольору фону – суттєво впливає на зоровий комфорт, причому деякі пари кольорів не тільки стомлюють зір, а й можуть спричинити стрес (наприклад: зелені символи на червоному фоні).
- Найкраще поєднання кольорів шрифту й фону: білий на темно-синьому, чорний на білому, жовтий на синьому.
- Кольорова схема має бути одноковою для всіх слайдів.
- Будь-який малюнок фону підвищує стомлюваність очей і знижує ефективність сприйняття інформації.
- Чіткі, яскраві малюнки, які швидко змінюються, миготять, легко «вхоплює» підсвідомість, і вони краще запам’ятовуються.
- Будь-який другорядний об’єкт, що рухається (анімований), знижує якість сприйняття, відвертає увагу, порушує її динаміку.
- Текст має складатися з коротких слів та простих речень.
- Рядок має містити 6-8 слів.
- Всього на слайді має бути 6-8 рядків.
- Загальна кількість слів не повинна перевищувати 50.
- Дієслова мають бути в одній часовій формі.
- Заголовки мають привертати увагу аудиторії та узагальнювати основні положення слайда.
- У заголовках мають бути і великі, і малі літери.
- Слайди мають бути не надто яскравими – зайві прикраси лише створюють бар’єр на шляху ефективної передачі інформації.
- Кількість блоків інформації під час відображення статистичних даних на одному слайді має бути не більше ніж чротири.
- Підписи до ілюстрації розміщуються під нею, а не над нею.
- Усі слайди презентації мають бути витримані в одному стилі.

Під час розробки композиції презентації слід визначити цілі її створення та призначення. Залежно від цього планується приблизна кількість слайдів і об’єктів, які будуть на них розміщені (зміст презентації). Визначається структура презентації, використання в презентації слайдів різних типів, а також система навігації – переходи від одного слайда до іншого, наявність гіперпосилань та інших елементів керування. Потім переходять до розробки композиції (структури) кожного зі слайдів.

При цьому потрібно враховувати такі властивості композиції:

• Цілісність – властивість, яка створює у глядача відчуття єдиного цілого. Усі елементи презентації повинні бути чимось зв’язані – єдиним стилем оформлення, єдиним підходом до реалізації анімації, стандартним для даної презентації розміщенням елементів, що повторюються, тощо.
• Виразність – властивість, що визначає, наскільки точно подається основна ідея презентації чи окремого слайда. Її високий рівень досягається вмілим використанням контрастних кольорів, зміною форми об’єкта, розміщенням у центрі слайда найбільш важливих об’єктів або вставленням їх у просту геометричну фігуру – круг, овал, квадрат, трикутник.
•  Динамічність – властивість, яка вказує на швидкість зміни станів об’єкта. Для забезпечення високої динамічності використовують зміну пропорцій окремих об’єктів. Спрямована або видовжена вліво чи вправо форма об’єкта відображає динамічність.
• Симетрія і асиметрія – властивості композиції, що вказують на взаємне розміщення об’єктів. Симетричне розміщення об’єктів підкреслює статичність, надійність і гармонійність композиції, а асиметрія – здатність до швидкого розвитку та готовність до змін, мобільність композиції.

Слід зважати на те, що наявність полів у слайда надає відчуття простору, а їх відсутність – зменшує комфортність, створює почуття замкнутості.

Колористика

Фізіологи та психологи вже давно займаються вивченням дії світла і кольору на фізичний та емоційний стан людини. Для створення ефективної та гармонійної презентації слід правильно вибрати її основний колір. Основний колір для презентації – це колір тла більшості слайдів, який і буде створювати загальний настрій глядача. Під час вибору основного кольору слід зважати на так звану психологічну характеристику кольорів. Вона виражає вплив кольорів на психічний стан людини. Цей вплив може відрізнятися залежно від віку, соціального статусу та настрою людини. Однак у більшості випадків кольори мають таку психологічну характеристику:

Вимоги до врахування особливостей сприйняття кольорів і форм

 Як правило, в кольоровій гамі презентації використовується 2–3 кольори. Можуть також використовуватися 2–3 кольори, що є відтінками основного і додаткових кольорів.

Складовою кольорової гами презентації і кожного зі слайдів є колір символів тексту. 

Звичайно, слід зважати на те, що кольори можуть різними людьми сприйматися по-різному. Разом з тим існує закономірність – чим контрастніший текст від тла, тим краще він читається.

Вимоги до врахування особливостей сприйняття кольорів і форм
- Стимулюючі (теплі) кольори сприяють збудженню й діють як подразники (за спаданням інтенсивності впливу: червоний, оранжевий, жовтий)
- Деінтегруючі (холодні) кольори заспокоюють, спричиняють сонливий стан (у тому самому порядку: фіолетовий, синій, блакитний, синьо-зелений, зелений).
- Нейтральні кольори: світло-рожевий, жовто-зелений, коричневий.
- Поєднання двох кольорів – кольору знака й кольору фону – суттєво впливає на зоровий комфорт, причому деякі пари кольорів не тільки стомлюють зір, а й можуть спричинити стрес (наприклад: зелені символи на червоному фоні).
- Найкраще поєднання кольорів шрифту й фону: білий на темно-синьому, чорний на білому, жовтий на синьому.
- Кольорова схема має бути одноковою для всіх слайдів.
- Будь-який малюнок фону підвищує стомлюваність очей і знижує ефективність сприйняття інформації.
- Чіткі, яскраві малюнки, які швидко змінюються, миготять, легко «вхоплює» підсвідомість, і вони краще запам’ятовуються.
- Будь-який другорядний об’єкт, що рухається (анімований), знижує якість сприйняття, відвертає увагу, порушує її динаміку.

Стильове оформлення презентацій 

Користувач під час створення нової презентації на основі шаблону або існуючої презентації вибирає і певний стиль її оформлення. Як вам уже відомо, під стилем ми розуміємо сукупність значень властивостей різних об’єктів. Відповідно стиль оформлення слайда задає формат символів (шрифт, розмір символів, накреслення, ефекти, колір тощо); формат тла (колір, наявність, розміщення та вид графічних об’єктів); додаткові кольори; формат графічних та інших об’єктів.

У будь-який момент роботи над презентацією користувач може змінити стиль її оформлення. Для цього використовуються так звані теми презентації. Професійні дизайнери – розробники тем враховували основні принципи дизайну слайдів, і тому користувачу-початківцю  з метою уникнення помилок краще використовувати вже існуючі теми.

Для використання певної теми оформлення презентації слід виконати такий алгоритм:

1.  Створити нову презентацію одним з відомих вам способів або відкрити існуючу.

2.   Вибрати на Стрічці вкладку (Дизайн)Конструктор.

3.   У групі Теми  вибрати в списку потрібну тему оформлення.

Змінити оформлення презентації можна також змінюючи тло слай-дів. Для цього використовують елементи керування групи Тло на вкладці Конструктор. У цій групі два елемента керування – кнопка відкриття списку Стилі тла та прапорець Приховати зображення тла. Вибір кнопки відкриває список із 12 зразків оформлення тла презентації, а встановлення позначки прапорця приховує графічні об’єкти (лінії, фігури, рисунки), які є елементами оформлення тла. Розширені можливості з налаштування тла слайдів презентації користувач може отримати, від-кривши вікно Формат тла.

Додаткові вимоги до змісту презентації (за Д.Льюїсом)

• Кожен слайд має відображати одну думку.
• Текст має складатися з коротких слів та простих речень.
• Рядок має містити 6-8 слів.
• Всього на слайді має бути 6-8 рядків.
• Загальна кількість слів не повинна перевищувати 50.
• Дієслова мають бути в одній часовій формі.
• Заголовки мають привертати увагу аудиторії та узагальнювати основні положення слайда.
• У заголовках мають бути і великі, і малі літери.
• Слайди мають бути не надто яскравими – зайві прикраси лише створюють бар’єр на шляху ефективної передачі інформації.
• Кількість блоків інформації під час відображення статистичних даних на одному слайді має бути не більше ніж чртири.
• Підписи до ілюстрації розміщуються під нею, а не над нею.
• Усі слайди презентації мають бути витримані в одному стилі.

Створення презентацій

Основні способи створення презентації

Під час запуску PowerPoint на екрані з’являється діалогове вікно, в якому пропонується вибрати один із таких способів створення презентації:

• використовуючи Майстра автозмісту;

• на основі шаблона;

• самостійно (порожня презентація).

Майстер автозмісту автоматизує перехід від одного етапу створення презентації до наступного з такого списку:

1. Вид презентації.

2. Спосіб подання.

3. Формат видачі.

4. Доповнення.

Для його запуску спочатку потрібно вибрати вид презентації з наявного списку (службові, проекти, ділові, особисті тощо), а також підвид (шаблон) усередині вибраного виду (наприклад, у виді “Службові” є шаблони “Загальні збори”, “Основна сторінка компанії”, “Фінансовий звіт”).

Після вибору виду презентації на другому етапі вказується спосіб її подання (демонстрації):

• доповіді, наради, видачі;

• Internet, кіоск.

На третьому етапі визначається формат видачі. Для першого способу подання презентації можливими є такі формати видачі:

• презентація на екрані;

• чорно-білі прозорі плівки;

• кольорові прозорі плівки;

• слайди 35 мм.

На четвертому етапі вводяться додаткові дані для титульного слайда:

• заголовок презентації;

• ім’я автора;

• додаткові дані (наприклад, назва підрозділу).

Якщо на другому етапі був вибраний інший спосіб подання презентації (Internet, кіоск), то третій етап пропускається, а на четвертому вказується така інформація для вставлення додаткових елементів:

• тексту авторських прав на кожній сторінці;

• дати останньої зміни;

• адреси E-Mail.

Далі виконується коригування стандартного шаблона заміною поданих у ньому даних потрібними.

Якщо створюється презентація на основі шаблона, то у вкладці “Презентации” вибирається потрібний вид шаблона, наприклад “Фінансовий звіт”, який потім заповнюється необхідними даними. Під час вибору шаблона слід звернути увагу на те, що для багатьох шаблонів існують дві версії:

• стандартна;

• інтерактивна.

Перша відповідає способу демонстрації презентації у вигляді доповіді, наради або видачі, а друга – Web - сторінці в Internet або кіоску.

Таким чином, під час створення презентації на основі шаблона автоматизуються лише перший і другий етапи роботи Майстра автозмісту, а решта етапів виконуються у вільному режимі.

Ще більша свобода під час створення презентацій допускається у виборі шаблона презентації з укладки “Дизайны презентаций”. Тут є тільки шаблони зовнішнього вигляду презентацій, створені професійними дизайнерами. Зміст і порядок показу слайдів визначаються автором самостійно.

Найбільша свобода під час підготовки презентацій допускається у виборі способу на основі порожньої презентації. Для кожного слайда тут потрібно спочатку вибрати авторозмічання слайда (тобто, з яких місцезаповнювачів він буде складатися), потім заповнити його демонстраційним матеріалом і, нарешті, підібрати потрібне оформлення (фоновий рисунок, колірну гаму, вид шрифту тощо).

Такий підхід потребує найвищого професіоналізму в роботі.

Як правило, спочатку створюють кілька слайдів, заповнюють їх даними, підбирають відповідне оформлення, а потім продовжують створення презентації на тлі вибраного оформлення.

Для початку роботи над новою презентацією потрібно:

• запустити на виконання PowerPoint, наприклад за допомогою меню Пуск;

• у першому діалоговому вікні PowerPoint вибрати альтернативний перемикач “Пустая презентация”;

• у діалоговому вікні “Создать слайд” вибрати потрібний варіант авторозмічання першого слайда, тобто той вид макета слайда, що містить потрібні місцезаповнювачі (бажано почати з титульного слайда);

• ввести інформацію в місцезаповнювачі першого слайда.

Під час створення презентації часто використовується кнопка “Команды”, розташована на стандартній панелі інструментів. Під час клацання мишею на цій кнопці на екрані з’являється меню, що містить такі три команди:

• Создать слайд (застосовується для початку роботи з новим слайдом).

• Разметка слайда (використовується для зміни складу місцезаповнювачів слайда).

• Применить оформление (дає змогу вибрати шаблон дизайну презентації).

Під час роботи з окремим слайдом можна змінювати не тільки склад місцезаповнювачів (команда Разметка слайда), а й розміри і положення кожного місцезаповнювача. Для цього досить виділити місцезаповнювач, клацнувши мишею по ньому, і “перетягнути” місцезаповнювач в іншу зону або змінити розміри переміщенням його маркерів.

Для вилучення виділеного місцезаповнювача потрібно натиснути на клавішу <Delete>. При цьому у виділеному місцезаповнювачі не повинно бути курсора введення.

Якщо місцезаповнювач має містити текст, то його введення здійснюється одним із таких способів: або вручну, або з використанням готового тексту, що є частиною документу, створеного у Word.

Перед початком введення тексту вручну треба виділити місцезаповнювач. При цьому параметри шрифту (вид і розмір) будуть такими, які встановлено для даного місцезаповнювача за замовчуванням.

Перехід на новий рядок у межах місцезаповнювача відбувається автоматично після закінчення поточного рядка. Натиснення на клавішу <Enter> приводить до переходу на новий абзац. Якщо ж місцезаповнювач є мар­кованим списком, то в процесі натиснення на клавішу <Enter> починається новий пункт цього абзаца. Таким чином, ручне введення тексту в місцезаповнювач повністю збігається з заповненням сторінки у Word. Засоби форматування тексту PowerPoint також повністю збігаються з аналогічними засобами Word. Якщо необхідно скопіювати якийсь фрагмент тексту з Word у місцезаповнювач слайда, то потрібно:

• виділити фрагмент тексту в документі Word і на стандартній панелі інструментів клацнути мишею по кнопці “Копировать”, щоб фрагмент спочатку скопіювати в буфер обміну;

• перейти у PowerPoint і виділити місцезаповнювач, в який треба скопіювати фрагмент;

• у меню Правка PowerPoint вибрати команду Специальная вставка;

• у діалоговому вікні “Специальная вставка” встановити альтернативний перемикач “Вставить” і зі списку “Как” вибрати елемент “Неформатированный текст”.

Якщо ж у вікні PowerPoint скористатися просто командою Вставить, то з буфера буде вставлено фрагмент тексту з форматом шрифту, що був у початковому тексті Word, а він далеко не завжди збігається зі встановленим у PowerPoint форматом.

Подання інформації в табличному вигляді дає змогу спростити її пошук й аналіз. Тому в презентаціях PowerPoint досить часто використовують таблиці. Тут можуть зустрічатися таблиці трьох видів:

• таблиці Word (застосовуються для текстових даних, а також числових початкових даних, якими є, напри­клад, таблиці цін товарів);

• таблиці Excel (використовуються для подання не лише початкових даних, а й розрахункових, а також у тих випадках, коли за даними будуються діаграми);

• таблиці Access (застосовуються тоді, коли дані вибираються з кількох взаємозалежних таблиць).

Перші два види таблиць копіюються у PowerPoint із додатків, у яких їх створено (Word або Excel) через буфер обміну, причому в PowerPoint для цього досить клацнути мишкою по кнопці “Вставить” стандартної панелі інструментів.

У самому PowerPoint є також засоби створення таблиць із нульового рівня. Наприклад, для створення слайда можна вибрати розмічання “Таблица”. В цьому разі будується таблиця Word. Оскільки засоби PowerPoint, призначені для побудови таблиць, бідніші за аналогічні засоби Word, а презентація є, як правило, фіналом робіт, виконаних у Word та Excel, у PowerPoint досить рідко будують таблиці з самого початку. Найчастіше вони копіюються з інших додатків.

Усе це стосується також діаграм, що використовують для візуалізації табличних даних і дають змогу створити якісне сприйняття інформації про об’єкти або процеси, які розглядаються. У PowerPoint існують три види розмічань, в яких є місцезаповнювачі з діаграмами. Проте в кожному з цих випадків використовується міні-додаток Microsoft Graph, який за своїми інструментальними засобами значно поступається засобам ділової графікиExcel. Тому діаграми готують в Excel, а потім уже копіюють у PowerPoint. Таке копіювання також здійснюють через буфер обміну.

Організаційні діаграми

Для зображення ієрархічної залежності між окремими елементами системи (наприклад, у структурі управління підприємством, адміністративній системі управління державою, під час розбиття складного завдання на більш прості тощо) у презентаціях використовують організаційні діаграми (ОД).

Побудову ОД у PowerPoint здійснюють за допомогою додатка Microsoft Organization Chart.

Для початку роботи з Organization Chart потрібно під час створення слайда вибрати розмічання “Организационная диаграмма”, а потім двічі клацнути мишею по відповідному місцезаповнювачі.

У вікні Organization Chart будується ОД. Після її підготовки це вікно треба закрити. Під час закривання вікна видається запит на обновлення об’єкта у презентації. Позитивна відповідь приводить до вставлення ОД у місцезаповнювач, з якого починалася її побудова. Якщо ОД потрібно змінити, то для цього досить двічі клацнути мишею на місцезаповнювачі ОД, внаслідок чого діаграма завантажується в Organization Chart.

Вікно Organization Chart за своєю структурою збігається зі стандартним вікном Windows, тобто має смугу заголовку, рядок меню, панель інструментів, робочу область і т. д.

Усі дії під час створення і редагування ОД здійснюються в робочій області; при цьому найчастіше використовують команди, що задаються кнопками панелі інструментів, на якій є такі групи кнопок:

• загального призначення (для виділення, редагування і перегляду об’єктів);

• для утворення рамок у діаграмі, що відображають кожний елемент ієрархії (підпорядкований, співробітник ліворуч, співробітник праворуч, керівник, помічник);

• рисування (для побудови ліній та прямокутників).

Кожний елемент ієрархії подається прямокутною фігурою, що в термінах Organization Chart називається рамкою. Кожна рамка має чотири текстових поля: “ім’я”, “посада”, “коментар 1” і “коментар 2”. Вміст кожного з текстових полів замінюється потрібною текстовою інформацією. Якщо поля “коментар 1” і “коментар 2” не змінювалися, то в режимі перегляду вони не виводяться.

Для введення тексту досить клацнути мишею на рамці, а потім – на потрібному полі, і після того, як з’явиться курсор, увести необхідний текст.

Для додання нової рамки треба на панелі інструментів клацнути мишею по кнопці з зображенням відповідної рамки, а на діаграмі – на тій рамці, до якої приєднується нова рамка.

Для вилучення зайвої рамки досить клацнути мишею на ній і натиснути на клавішу <Delete>.

Інші засоби редагування та форматування текстової інформації (вид, розмір, колір шрифту, ліній тощо) такі самі, як і у Word.

Поняття презентацій та їх різновиди

По телебаченню часто показують репортажі про виставки, ярмарки чи фестивалі. Різновидом таких заходів є презентації. На них демонструють книжки, картини, відеокліпи, музичні альбоми, фільми тощо. Компанії презентують нове обладнання чи нові технології.

Презентація – це урочиста публічна демонстрація нового товару, виробу чи технології. Вона може супроводжуватися коротким виступом авторів чи їхніх представників про твір чи виріб.

Мета презентації – популяризація нового твору, товару, виробу чи технології. У бізнесі – це захід, який проводять з рекламною метою, а також щоб залучити нових партнерів тощо.

Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.

Термін «презентація» (або «слайд-фільм») пов’язаний перш за все з інформаційними та рекламними функціями карток-слайдів, які розраховані на певну категорію глядачів: покупців, замовників, акціонерів, журналістів, читачів тощо. Теми презентації не обмежуються пропозицією товарів і послуг, інформацією про стан справ тощо. В школах та вузах за допомогою презентацій можна створювати і демонструвати навчальні і довідникові слайд-фільми, розповідати про роботу гуртків, клубів, наукових товариств, демонструвати колекції та спортивні досягнення, висловити свою думку щодо вивченої теми.

Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.

За технологіями створення і призначення розглядають три види презентацій: слайдові, потокові, 3D-презентації.

Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. 

Слайд – це зображення екранної сторінки, на якій можуть бути тексти, малюнки, фотографії, графіки і діаграми, засоби для відтворення звукового інтерв’ю чи відео сюжету та інші елементи.

Слайдові презентації використовують здебільшого для супроводу доповіді. Звукові чи відео ефекти на них не є головними елементами. Головне завдання розробника слайдової презентації – подання текстових та графічних даних.

Особливість слайдової презентації – інтерактивність: користувач може керувати процесом демонстрування слайдів, показувати їх протягом різних проміжків часу, переходити від одного слайда до іншого в довільному порядку чи призупиняти їх показ.

Якщо звук чи відео є головними елементами в презентації і вона має здійснюватися автоматично, тобто без постійної участі доповідача, то презентацію створюють як потокову.

Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:

• Microsoft Office PowerPoint,
• OpenOffice.org Impress,
• Powerbullet Presenter,
• ProShow Producer,
• PPT CREATE,
• Quick Slide Show,
• MySlideShow

Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:

• Google Presentations (http://docs.google.com)
• Prezi.com (http://prezi.com)
• Zoho Show (http://show.zoho.com)
• SlideRocket (http://www.sliderocket.com)
• Spresent (http://www.spresent.com)

Потокова презентація – це звичайний відеофільм чи відеокліп, який неперервно демонструють на екрані засобами передачі потокових даних з Інтернету, компакт-диска тощо.

Потокова презентація зазвичай не є інтерактивною. Технічним засобом для її показу може бути не лише комп’ютер, але й відеоплеєр.

Часто слайдові презентації називають статичними, а потокові – динамічними.

Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.

Основні програми роботи із потоковими презентаціями:

• Adobe Flash,
• Microsoft Movie Maker,
• AnFX Visual Design,
• Virtual Tour Builder

3D-презентації – презентації де застосовують тривимірні ефекти.

Їхніми різновидами є візуальні 3D-тури та панорамні віртуальні тури, які сьогодні застосовують найчастіше у сфері реклами. Їх також поділяють на статичні (кадри) та динамічні (відео). Під час демонстрації на плоскому екрані звичайного монітора вони створюють у глядачів ілюзію тривимірного простору.

3D-презентації створюють за допомогою панорамної відеотехніки і 3D-моделювання.

Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:

• включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;
• редагування та форматування об’єктів презентації;
• використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;
• застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;
• налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;
• налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;
• демонстрація створеної презентації;
• підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;
• збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;
• включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.

Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.

Налаштування середовища текстового редактора

Настроювання середовища текстового процесора.

Зовнішній вигляд вікна програми Word 2007 можна змінювати. Але змінити вигляд Стрічки неможливо.

Наприклад, користувач за бажанням може згорнути чи розгорнути Стрічку подвійним клацанням на ярлику відкритої вкладки, відключити чи повернути режим показу лінійки вибором кнопки Лінійка над вертикальною смугою прокручування. Користувач також може вибрати зручний режим перегляду документа залежно від виду робіт, які він виконує. Це здійснюється вибором відповідних кнопок у Рядку стану. Рекомендації щодо використання різних режимів перегляду документа наведено в таблиці.

Для зручності роботи з документом можна встановити необхідний масштаб його відображення у вікні. Для цього потрібно в Рядку стану перемістити повзунок встановлення масштабу в потрібне місце або збільшити (зменшити) масштаб, вибравши відповідну кнопку.

Установлення режиму перегляду документа і масштабу його відображення можна здійснити, використовуючи елементи керування  від повідних груп вкладки Вигляд. Рекомендуємо в подальшій роботі користуватися  масштабом за шириною сторінки (Вигляд Масштаб За шириною сторінки) або 100 % та режимом перегляду розмітка сторінки (Вигляд Режими перегляду документа Розмітка сторінки).

За бажанням можна налаштувати Панель швидкого доступу, додавши на неї інші кнопки, крім тих, що розміщені на ній за замовчуванням. Наприклад, кнопку для друкування документа, кнопку для перевірки правопису тощо. Для цього потрібно вибрати в кінці цієї панелі кнопку Налаштування панелі швидкого доступу. Це приведе до відкриття відповідного меню, в якому користувачу потрібно вибрати кнопки команд, які він бажає додати на панель. Якщо потрібна команда відсутня в наведеному переліку, то для її пошуку слід скористатися командою Інші команди цього меню. Крім того, вибравши в меню команду Відображати під стрічкою, можна змінити місце розташування Панелі швидкого доступу.

Так, вибравши в меню команди Відкрити, Швидкий друк, Правопис і граматика, Відображати під стрічкою, отримаємо вигляд Панелі швидкого доступу.

Крім зміни зовнішнього вигляду вікна текстового процесора Word 2007, користувач може налаштувати роботу самої програми. Для цього потрібно виконати Office Параметри Word. Вікно Параметри Word розділено вертикально на дві частини: у лівій наведені імена вкладок для налаштування програми, у правій – набір елементів керування вибраної вкладки.

Розглянемо деякі з них.

На вкладці Найуживаніші можна відмінити або встановити відображення міні-панелі форматування, яка з’являється під час виділення фрагмента тексту, вимкнути або увімкнути режим динамічного перегляду відформатованого об’єкта й ін. За замовчуванням Word 2007 відображає спливаючі підказки за наведення вказівника на елементи керування. Щоб змінити це налаштування, потрібно вибрати в списку Стиль спливаючих підказок значення не відображати підказки. На цій вкладці можна також змінити ім’я користувача та його ініціали, ввівши потрібний текст в однойменні поля. Використавши кнопку Мовні параметри, можна вибрати мови, за словниками яких здійснюватиметься перевірка правопису в тексті, а також мову, яка буде автоматично встановлюватися за замовчуванням у всіх програмах пакета Microsoft Office.

На вкладці Відображення, встановивши позначки відповідних прапорців, можна забезпечити постійне відображення в тексті прихованих символів (пропуски, знаки закінчення абзаців тощо). Тут також можна встановити значення деяких додаткових параметрів друку. Наприклад, друкувати чи ні рисунки, тло сторінок, прихований текст тощо.

Якщо в документі не відбувається автоматична перевірка правопису під час уведення тексту або не використовується контекстна перевірка, то слід відкрити вкладку Правопис і з’ясувати, чи встановлено потрібні позначки прапорців. Також можна налаштувати й інші параметри перевірки правопису: пропуск абревіатур, слів з цифрами, Інтернет-адрес.

Ще можна встановити параметри автозаміни символів під час уведення – вставляти символи сполученням клавіш, замінювати першу літеру речення великою буквою, замінювати прямі лапки " на парні « » тощо.

Для налаштування параметрів збереження документа слід вибрати вкладку Збереження і вибрати, в якому форматі та в якій папці за замовчуванням зберігатимуться документи, через який інтервал часу здійснюватиметься автоматичне збереження документа та ін.

На вкладці Додатково можна змінити значення параметрів редагування тексту: чи здійснювати автоматичне виділення слів та абзаців клацанням миші, чи замінювати виділений текст уведеним, чи дозволити операцію перетягування об’єктів, яким чином переключати режими вставлення/замінювання та ін. Коли потрібні налаштування зроблені, слід вибрати кнопку ОК, і встановлені значення параметрів роботи програми будуть застосовані.

Стилі, схема і структура документа

Стилі.Стиль — набір параметрів форматування, який застосовують до тексту документа для швидкої зміни його зовнішнього вигляду.
Стилі дають змогу в одній дії застосувати відразу весь набір атрибутів форматування, стандартизувати оформлення документів, скоротити термін їх створення. Всі стилі належать до спеціальної таблиці стилів. Розрізняють стиль символів, абзаців, заголовків, текстів, анотацій, приміток, номерів сторінок тощо.
Є вбудовані стилі та стилі користувачів. Перші призначені для форматування стандартних складових документа, їх можна модифікувати, але не вилучати. Власні стилі користувачі створюють безпосередньо або шляхом модифікування наявних.

Вибір різних атрибутів форматування, наприклад абзацу або таблиці, вимагає певних витрат часу на вибір імені і розміру шрифту, зображення, міжрядкового інтервалу, інтервалу між абзацами, відступів від лівого і правого полів і тому подібне При форматуванні таблиці у ряді випадків слід встановити до якого елементу необхідно застосувати форматування до рядка заголовка, стовпця  і тому подібне. 

Для прискорення роботи вибраним атрибутам форматування можна привласнити ім'я стилю і надалі використовувати це ім'я. Використання різних стилів дозволяє створити привабливий і легко читаний документ. 

У Microsoft Office розрізняють стиль знаку (символу), абзацу і таблиці. Стиль знаку дозволяє відформатувати виділений текст, задавши назву шрифту, його розмір і форматування, і привласнити йому унікальне ім'я стилю. Відмітна особливість стилю знаку полягає в тому, що він поширюється лише на певний фрагмент тексту, а не на весь абзац. У стилі абзацу задають атрибути формату символів, міжрядковий інтервал, вирівнювання тексту, відступи, позиції табуляції. Стиль абзацу — сукупність декількох форматів абзацу і символів, яким привласнено унікальне ім'я стилю. Стиль таблиці — сукупність декількох форматів, використовуваних в таблиці, її стовпці або вічку, яким привласнено унікальне ім'я стилю. 

Вибір стилю 

Для відображення області завдань Стилі і форматування у вікні документа потрібно натиснути кнопку Стилі і форматування на панелі інструментів Форматування  або вибрати команду Стилі і форматування  у меню Формат. Для зняття форматування з виділеного тексту в списку Стиль потрібно вибрати рядок Очистити формат.

Окремі елементи області завдань Стилі і форматування  мають наступне призначення: 

•  розкриваючий список Форматування виділеного тексту відображує стиль поточного абзацу або виділеного тексту. Якщо підвести покажчик миші до назви стилю в списку то висвітиться його детальна характеристика, наприклад, Заголовок 1: Звичайний шрифт: 24 pt, напівжирний, підкреслення  і т.д.; 
•  кнопка Виділити все  дозволяє виділити всі приклади поточного стилю; 
• кнопка Створити стиль відкриває діалогове вікно Створення стилю, що дозволяє створити або змінити стилі і шаблони; 
• у списку Виберіть форматування для вживання  представлені стилі, перераховані в списку, що розкривається. Праворуч від більшості елементів списку видно значок, що відображує типа стилю: знаковий, абзацний, табличний; 
•  за допомогою списку, що розкривається Показати  можна задати які стилі відображуватимуться в списку;  аби проглянути всі встановлені стилі Word, можна вибрати в списку Показати  елемент Все і проглянути їх.

  Якщо не вибирати інший стиль при введенні нового тексту, то за умовчанням в документах, заснованих на шаблоні Normal використовуватимуться елементи форматування стилю Звичайний (Normal). 

Створення нового стилю 

Новий стиль створюють за допомогою інструментальної панелі форматування або діалогового вікна «Стиль».  

У першому випадку виділяють як зразок абзац тексту і задають для нього необхідні параметри форматування символів та абзаців. Потім активізують список стилів  і вводять у нього ім'я нового стилю. Для оформлення одним стилем кількох абзаців їх слід спочатку виділити, а потім застосувати до них вибраний стиль. 

У другому випадку за допомогою параметра «Создать» активізують вікно «Создание стиля». 

У ньому задають: 

• тип нового стилю (стиль абзацу або стиль символів) і його ім'я; 

• ім'я базового стилю або відмову від нього; 

• режим форматування («Формат») всіляких об'єктів тексту (символів, абзаців, точок табуляції та ін.). 

Новий стиль можна скопіювати в шаблон документа, що редагується («Добавить в шаблон»), поширити на наступні абзаци, а також пов'язати з вибраною комбінацією клавіш. 

Створений таким чином новий стиль заносять командою ОК у таблицю стилів. 

Модифікація стилю 

Зміну наявного стилю, як і створення нового, виконують за допомогою панелі форматування або діалогового вікна «Стиль». 

У першому випадку до виділеного абзацу застосовують стиль, що передбачають модифікувати. Потім змінюють потрібні параметри форматування й у списку стилів знову вибирають ім'я початкового стилю. Після виконання команди ОК останній буде перевизначеним без зміни початкового імені або з ім'ям-синонімом. 

Схема документа

Схема документа — це окрема область, в якій відображається список заголовків документа. Схема документа дає змогу швидко переміщатися по документа та відстежувати поточне розташування в ньому.

 Область схеми документа

 Документ

Під час вибирання заголовка в області схеми документа Microsoft Word переходить до відповідного заголовка в документі, відображає його у верхній частині екрана і виділяє заголовок в області схеми документа.

Для схеми документа можна вибрати ступінь деталізації, наприклад, вибрати режим відображення всіх заголовків або лише заголовків верхнього рівня, або відображати або приховувати додаткові відомості для певних заголовків. Крім того, можна установлювати шрифт і розмір заголовків у схемі документа, а також змінювати колір виділення активного заголовка.

Структура документа

Зовнішній вигляд документа визначається саме оформленням. І можна було б повністю визначити вигляд навіть достатньо складного документа за допомогою виняткових засобів оформлення. Наприклад, заголовки можна виділити крупнішим шрифтом і включити вирівнювання по центру.

Проте так поступати небажано. І до того є декілька причин.

По-перше: що, якщо раптом потрібно було всі заголовки оформити курсивом? Доведеться уручну шукати кожен заголовок і включати для нього курсив. У великому документі це може бути достатньо довго.

Більш того. Підготовлений в ТП текст може бути потрібно підготувати, наприклад, до друку в книзі або журналі, або до публікації на WWW. Стандарти оформлення тексту можуть бути самими різними. Може трапитися, що як всі види заголовків, так і сам текст потрібно оформити зовсім по-іншому. Всі потрібні зміни довелося б вносити уручну – а це довга і нудна робота.

По-друге: у достатньо великому документі має сенс помістити зміст, список всіх розділів з вказівкою, на якій сторінці яку з них шукати. Звичайно, можна знайти кожен потрібний заголовок і скласти список. Але далі при будь-якій зміні документа доведеться знову ж таки уручну перевіряти – на яких сторінках які розділи тепер починаються? Чи не потрібно змінити зміст?

Причина всіх цих проблем – в тому, що в подібному документі немає інформації про структуру. Для текстового процесора є просто “абзац, оформлений особливим чином”, – але не “заголовок розділу”.

Структура документа – це інформація про його логічне розділення

У складному документі є не просто слова і абзаци, оформлені певним чином, – але, як мінімум, розділи (розділи і тому подібне) з їх заголовками.

Сучасні текстові процесори дозволяють працювати саме із структурою документа. Оформлення при цьому залежить від структури. Тому можна дуже легко міняти оформлення окремих елементів структури – зокрема, заголовків.

Коли ви створюєте складний документ, завжди прагніть указувати його структуру, а не обмежуватися оформленням. Вказати хоч би базову структуру (заголовки розділів) дуже просто. І це помітно спрощує подальшу роботу з документом – від створення змісту до підготовки до будь-якої публікації.

Крім того, вказівка структури дозволяє легше орієнтуватися у великому документі. Ви можете у будь-який момент “перескочити” на початок того або іншого розділу. Це називається навігація по структурі.